https://www.youtube.com/watch?v=V3vRm2DjRec
| ІНТЕРВ’Ю З ВЛАДИКОЮ БРАЄНОМ ЮРІЯ КЛЮФАСА ДЛЯ KONTAKT |
| 1) Владико Браєне, я розумію, що Ви нещодавно повернулися з Риму, де брали участь у Ювілейному Році Надії. У яких саме подіях Ви взяли участь? |
| а) З 22 по 27 червня відбулася зустріч 31 з понад 60 єпископів Редемптористів з усього світу. Це співпало з Ювілеєм для єпископів усієї Католицької Церкви та аудієнцією з Святішим Отцем, Папою Левом XIV. Саме тоді я зустрівся з моїм братом-єпископом і кардиналом Миколою Бичком, ЧНІ, і почув про його чудовий досвід участі у конклаві. |
| б) 28 червня українці з усього світу зібралися на паломництво, святкуючи разом з Блаженнішим Патріархом Святославом та приблизно 7000 українськими вірними Ювілей УГКЦ у Римі. Особливою була участь Папи, який приєднався до нашого зібрання у базиліці Святого Петра, щоб поділитися посланням Надії в час війни. Єпископи особисто привітали Папу і мали змогу пройти через Святі Двері, відкриті для вірних у базиліці Святого Петра. |
| в) 29 червня ми розпочали день святкуванням празника святих апостолів Петра і Павла у базиліці Святого Петра разом зі Святішим Отцем, що ознаменувало відкриття Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). Синод проходив у нашій українській семінарії в Римі – Колегії Святого Йосафата, де ми насолоджувалися гостинністю о. Луїса Касіана, ЧСВВ, та його команди, незважаючи на спеку в 35 градусів. Пізніше я відвідав гробницю покійного Папи Франциска в базиліці Санта Марія Маджоре і пройшов через Святі Двері цієї базиліки. |
| г) 2 липня Святіший Отець прийняв наш Синод на приватній аудієнції біля папських апартаментів у Ватикані. |
| ґ) 12 липня, після Синоду, я поїхав до Хорватії, де відвідав священника і особистого друга в Загребі разом з його дружиною та родиною. |
| д) 17 липня, повернувшись до Риму, я продовжив перебування у Колегії Святого Йосафата і провів духовні вправи до початку Ювілейного Року Молоді, який тривав з 28 липня по 3 серпня 2025 року. |
| 1) Я хотів би попросити Вас розповісти більше про Синод Єпископів, але, можливо, спершу Ви поділитеся досвідом участі у Ювілеї Молоді? |
| а) Рік тому (2024) мене призначили головою Патріаршої комісії у справах молоді нашої УГКЦ. Окрім трьох попередніх поїздок до України у 2024 році, я мав змогу в листопаді зустрітися з комісією та Патріархом у Львові, а також з молоддю в Києві, Запоріжжі, Тернополі, Зарваниці тощо. Протягом року особливі лідерські здібності о. митрата Романа Демуша та нашої комісії в Україні тримали нас у постійній праці. Ми створювали молодіжні комісії в багатьох єпархіях і митрополіях по всьому світу. Напередодні Ювілею Молоді в Римі ми провели численні онлайн-зустрічі з планування та катехизації. Ми стали свідками кульмінації величезної праці нашої комісії: близько 2000 молодих українців з усього світу, включно з Україною, зібралися в Римі. |
| б) 29 липня я разом з нашим віце-канцлером о. Володимиром Янішевським, адміністративною помічницею єпархіальної канцелярії Світланою Ганкевич та моїм особистим асистентом Владиславом Стефанишиним зустрівся з канадськими паломниками для молитви та роздумів. Пізніше того дня тисячі українців були присутні у базиліці Святого Петра на урочистій Літургії та церемоніях. Святіший Отець особисто звернувся до нас наприкінці служби, молячись за людей у Газі та особливо відзначаючи зусилля молоді, яка приїхала до Риму попри війну в Україні. Зокрема, єпархії Торонто, Парми, Чикаго та архиєпархія Філадельфії реалізували проєкт «Квитки Надії». Ми зібрали понад 75 тисяч канадських доларів, щоб забезпечити подорож і проживання для 100 молодих людей з прифронтової України, щоб вони могли засвідчити світові свою надію на Христа під час війни. Ми дали їм Надію, і вони, безумовно, дали Надію нам і тисячам молоді з інших країн. Наша знакова ікона Оранти з Києва була духовно піднесеною. |
| в) 30 липня ми мали день молитви, який тривав з 6 ранку до 6 вечора в Базиліці Сергія і Вакха за Україну та її народ. Це було особливо зворушливо, оскільки єпархія за єпархією з України вела нас у молитві, роздумах, і ми почули багато свідчень. Щоб завершити день молитви, ми відслужили Божественну Літургію, яку очолив владика Григорій Комар, апостольський адміністратор нашого екзархату в Римі. Мушу згадати, що ми мали стенд з інформацією про низку молодих українських студентів, які загинули на війні, так і не отримавши своїх дипломів про вищу освіту. Цей стенд та інформація були оприлюднені для всіх у центрі Рима та біля Колізею. Пізніше ми продовжили святкувати нашу віру на площі Мадонна дей Монті з піснями та танцями від театру «GLORIA» на ходулях. |
| г) 31 липня ми мали день культурних заходів і майстер-класів, а також виступів на різні теми, що наситили наші серця. «Війна в обличчях», «Kyiv Independent», «VR окуляри», «LIBKOS (фото війни в Україні)», щоб назвати лише декілька, а також Анна Косих продемонструвала свій талант з «Петриківським розписом» тощо. Зібрання цього дня в Соборі Святої Софії на вулиці Боччеа було особливим, і отець Семеген приймав нас і задовольняв усі наші потреби. Дискусійні панелі включали високопоставлених осіб з України, посольств та організаторів Світових Днів Молоді в Панамі, Лісабоні й того, який незабаром відбудеться в Кореї у 2027 році. Родзинкою була сцена виконавців з чудовими талантами, яку вели наші ведучі Ната Бенч і Богдан Фесик. |
| ґ) П’ятниця, 1 серпня, була присвячена покаянню. На додаток до багатьох церков і базилік у Римі, Circus Maximus був виділеним місцем для сповідей. |
| д) Після звичайної програми Світового Дня Молоді, субота, 2 серпня, включала 10-15 км ходьби та паломництво з міста до місця (Тор Верґата), призначеного для молитви, музики, свідчень від багатьох молодих людей та дуже особливого вечірнього Богослужіння зі Святішим Отцем. Ніч була проведена під зорями. |
| е) Останній день, 3 серпня, був заключною месою на Тор Верґата, де Святіший Отець ще раз наголосив, що Надія не розчаровує. Довга подорож додому почалася після прощань зі сльозами на очах. |
| 3) Що відбувалося на Синоді Єпископів, про що б ви хотіли нам розповісти? |
| а) Постійні адміністративні питання літургійного та канонічного характеру вимагають нашої уваги, не кажучи вже про підготовку імен для можливих кандидатів на служіння єпископами в нашій церкві. Це щорічні оперативні та адміністративні питання, які ми обговорюємо щороку. |
| 4) Я так розумію, що Сім’я була важливою темою. Як виражалася турбота про сімейну одиницю? Як задовольняються потреби сімей? |
| Ми порушили багато питань та викликів соціальної допомоги для людей, які постраждали через війну. Дозвольте мені навести цитати з офіційних ПОСТАНОВ Синоду Єпископів УГКЦ 2025 року:
I. На загальноцерковному рівні: Доручити Патріаршій комісії УГКЦ у справах сім’ї та мирян: 1) розробити програму підтримки священичих сімей у співпраці з Патріаршою комісією УГКЦ у справах духовенства; 2) продовжувати проведення в єпархіях та екзархатах навчально-практичних семінарів щодо реалізації «Стратегії просімейної політики УГКЦ», враховуючи набутий досвід; 3) провести всеукраїнську науково-практичну конференцію, присвячену питанням просімейної та демографічної політики в Україні; 4) розробити план поширення вчення Католицької Церкви про сім’ю, зокрема з використанням сучасних засобів комунікації; 5) систематизувати та опублікувати на офіційних медіаплатформах УГКЦ наявні стратегії, програми та матеріали з сімейного душпастирства. II. На єпархіальному рівні: Просити єпархіальних єпископів: 6) адаптувати «Стратегію просімейної політики УГКЦ» до потреб і сучасних викликів місцевих єпархій та екзархатів; 7) згідно з постановою № 10 Синоду Єпископів УГКЦ 2014 року, розробити – там, де цього ще не зроблено – єпархіальну Програму-курс безпосередньої підготовки до прийняття Таїнства Подружжя, обов’язково висвітливши наступні теми: керигматичне проголошення про цінність і красу християнського подружжя; богослов’я Таїнства Подружжя; психологія подружжя; біоетичні аспекти подружжя; дар плідності й відповідальне батьківство; канонічне та цивільне право щодо подружжя; 8) засновувати Центри сім’ї, забезпечивши їх відповідним кадровим та матеріальним ресурсом; 9) згідно з постановою № 10 Синоду Єпископів УГКЦ 2014 року, проводити прощі, реколекції та семінари просімейної тематики для поглиблення духовного життя членів сім’ї, а також плекати й популяризувати сімейні цінності в суспільстві; 10) засновувати та всіляко підтримувати єпархіальні просімейні рухи, організації та спільноти, забезпечуючи їх належну церковну формацію, зокрема через затвердження Статутів компетентною церковною владою; 11) забезпечувати захист і промоцію сімейних цінностей у співпраці з державними органами влади різного рівня; 12) здійснювати духовний супровід та надавати гуманітарну підтримку особливо вразливим та нужденним сім’ям, зокрема тим, які постраждали від війни, і сім’ям полеглих захисників, а також вдовам і сиротам, самотнім, внутрішньо переміщеним особам, людям похилого віку тощо; 13) згідно з постановою № 26 Синоду Єпископів УГКЦ 2016 року, здійснювати належний духовний супровід і підтримку священичих сімей, звертаючи особливу увагу на дружин священників, що відійшли у вічність, та їхніх неповнолітніх або нужденних дітей; 14) згідно з постановою № 5. ХІІІ, п. 1 Синоду Єпископів УГКЦ 2022 року, заохочувати та підтримувати ініціативи, спрямовані на опіку над дітьми-сиротами війни, а також на усиновлення дітей, що втратили батьків унаслідок війни; 15) налагоджувати і розвивати співпрацю з інституціями, які працюють на благо української сім’ї як в Україні, так і за кордоном.
Потреба вирішувати ці питання на парафіяльному рівні також обговорювалася, але я не думаю, що сьогодні у нас є достатньо часу, щоб детально перераховувати це тут.
Інші питання, варті згадки, включали обговорення процесу беатифікації Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, а також процесу беатифікації отця Теодора Малька та отця доктора Станіслава Сярока. Блаженну сестру Йосафату Гордашевську, СНДМ, буде проголошено покровителькою катехитів УГКЦ.
|
| a) Очевидно, існує НАГАЛЬНА ПОТРЕБА у створенні офісу, присвяченого СІМ’Ї та ЖИТТЮ.
На карту поставлена людська гідність. Як ви, мабуть, знаєте, існує постійна матеріальна потреба для захисту нашої гідності, але духовні, психологічні та емоційні потреби, посилені війною, не так легко виявити. Вони надзвичайно важливі. Це стосується як тих, хто перебуває в Україні, так і тих, хто тимчасово виїхав у пошуках безпеки, наприклад, до Канади. б) Я не можу тут почати розмірковувати з вами про переваги штучного інтелекту, а також про ті дуже серйозні небезпеки, які він нестиме в цьому контексті, де ми опікуємося потребами сімей. Це питання потрібно буде вирішувати більш систематично в майбутньому. Це пов’язано з тим, на що покійний Святіший Отець Папа Франциск звернув увагу щодо сімей у своєму Апостольському посинодальному заклику Amoris Laetitia [«Радість любови»] у 2016 році. в) Тема Сім’ї була наголошена, і відтоді, як я прибув до Єпархії Торонто у 2019 році, я прагнув створити офіс, присвячений вирішенню питань, що стосуються сім’ї.
|
| Запрошення наймолодшого кардинала у світі та одного з наших власних українських католицьких єпископів, Його Еміненції Миколи кардинала Бичка, ЧНІ, є для мене способом привернути увагу до потреб сімей кожної людини. Його візит до Торонтонської єпархії та бенкет, який ми проводимо у четвер, 11 вересня 2025 року, є не лише нагодою відзначити його призначення кардиналом чи той факт, що кардинал Бичок брав участь як кардинал-виборець у нещодавньому конклаві, в результаті якого було обрано нашого нинішнього Папу Лева XIV. Так, ми маємо багато приводів для святкування, але водночас я хочу скористатися цією нагодою, щоб по-справжньому наголосити на потребах сучасної сім’ї.
Я мушу запитати себе, наше духовенство та вірних Торонтонської єпархії, що ми готові зробити для вирішення цього питання. Мені потрібно привернути увагу до рішень нещодавнього Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви щодо реагування на виявлені потреби. Я мушу просити вашої допомоги та участі у виконанні цих потреб, тому що я щиро вірю, що це є воля Божа для мене, для вас і для всіх нас сьогодні. Я переконаний, що нашій Торонтонській єпархії потрібне Управління у справах Сім’ї та Життя, щоб бути серцем і руками Ісуса Христа в цьому величезному покликанні любити один одного. Дозвольте процитувати кілька рядків з другого вірша пісні, яку я щойно написав на цю тему Надії з Послання до Римлян 5:1-5: І розділяючи страждання Господа нашого у Його Тілі, Я розумію біль, який терпить моє серце. Це та благодать, у якій ми зараз перебуваємо. Життя в Тобі породжує надію, яка ніколи мене не підводить. Це щось настільки глибоке! Дух ніколи нас не засоромить! На моєму гербі є чверть із Вифлеємською зіркою над містом Вифлеємом. Опис мого герба згадує, як сім’ї покликані євангелізувати сім’ї та дарувати надію. Синя стрічка, розміщена під щитом, містить девіз єпископа Браєна: «Ви будете моїми свідками». Це взято з теми Всесвітнього дня молоді 2008 року, що міститься в Діяннях 1:8: «Ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете моїми свідками». Цей девіз також випливає з енцикліки Папи Івана Павла II «Familiaris Consortio» і підкреслює важливість сімейної одиниці в сучасному суспільстві. Свідчення про Бога Отця — це не самотнє завдання. Христос показав це через таїнство Святої Родини. Так само сьогодні до нас доходять слова пророка Йоіла, що нагадують нам про Божу обітницю: «А після того виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, старим вашим сни будуть снитися, а юнаки ваші бачитимуть видіння. І навіть на рабів та на рабинь, у ті дні виллю Я Духа Свого!» Йоіл 3:1-2.
|
